(от «знать» – табуистическое название, колдовство; синонимы: ведун, вещун) – сопровождаемые ритуалами известные с глубокой древности способы лечения. 3. основывается на изучении свойств растений, а также на культах, мифах и легендах, с ними связанных. В более развитой форме 3. основывалось на принципиальной идее единства макро- и микрокосма. Так, согласно А.Т. Парацельсу (XVI в.), весь мир есть естественная аптека и потому естественная аптека есть и в человеке.
Хакимова Н. М. Тюркечарелік (Знахарство) у контексті азербайджанських народних вірувань / Н. М. Хакимова // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія «Філологія. Соціальні комунікації». 2013. Т. 26 (65), № 2. С. 38-44.У науковій роботі автором досліджується термін «тюркечарелік», тюркські веровання та народна медицина, етапи становлення знахарства та його розвитку на всьому Сході і в Азербайджані зокрема.Матеріалами для дослідження є матеріали розкопок, письмові документи, відомості з міфології. Устатті вказано на той факт, що в основі народної медицини стоїть віра і традиційні знання, засоби і методи яких пройшли через століття. У тюркських народів ці засоби і методи називаються туркачаре (знахарство). Автором відзначений необ'єктивний підхід до народного лікування, невизнання його сучасною медициною, спроби видати його за шарлатанство. Автор акцентує увагу читача на тому, що тюркська культура досі залишається маловивченою, тому знаха...
В статье на материале данных диалектных словарей Пермского края рассмотрены номинации колдуна, знахаря. Наименования данных персонажей, наряду с общеславянскими, отражают севернорусские мифологические представления. Общими для славянского ареала можно назвать представления о колдунах, знахарях как носителях сакрального знания. В пермских материалах они нашли отражение в отглагольных единицах: знать знатка, знаткой, знающий, ведать ведун, ведунья, ведьмарь и др. Общим является и представление о колдунах, знахарях как о людях, владеющих приемами вербальной магии. Об этом свидетельствуют и их пермские диалектные названия, образованные от существительных и глаголов со значением речи: бормотушка, заговорщица, словесник, чернобайка, шептарь и под. Специфическими, севернорусскими, можно считать представления о «киле», «икоте», нашедшие отражение в том числе и в названиях колдуна, знахаря: кил, киловяз, килун; икотник.
свод церковной литературы, составленный в 1554 году митрополитом Макарием, состоящий из 12 томов 9 более 27 тысяч страниц. В него вошли сочинения, предназначавшиеся для «душеполезного» чтения, их состав был подобран и утвержден церковью и должен был регламентировать годовой «круг чтения» на каждый день.