Методика анализа эпического произведения в старших классах

Лекция№6 Тема: Методика анализа эпического произведения в старших классах СОДЕРЖАНИЕ ЛЕКЦИИ:  Вопрос1. Особенности изучения эпического произведения в старших классах  ЗАДАНИЕ: Прочитайте предложенный вам  конспект урока в 11 классе и вспомните свои уроки литературы, когда вы учились в старших классах. Попробуйте самостоятельно  сформулировать  особенности преподавания литературы в старших классах Тема: Кавабата Ясунарі. Відображення національної традиції чайної церемонії в романі «Тисяча журавлів» (11 кл.) Мета уроку: ознайомити учнів із представником японської культури та літератури; сприяти входженню у світ, що оточує героїв роману; допомогти зрозуміти поведінку героїв; розвивати вміння аналізувати художній твір; виховувати естетичне сприйняття специфіки японської культури та художнього слова. Тип уроку: ознайомлення з біографією письменника; вивчення художнього твору. Епіграф:     Цветы - весной,                                Кукушка - летом,                                Осенью - луна,                               Чистый и холодный снег - зимой.                                                                                Догена (1200-1253)         Зміст уроку І. Вступне слово вчителя Ясунарі Кавабата був першим з японських письменників, хто здобув у 1968 р. Нобелівську премію «за майстерність, яка пристрасно виражає суть японського способу мислення», втілює дух національної культури. У чому ж виявляється творча самобутність митця? Традиційний тип мислення японців передбачає цілісне сприйняття світу, тобто погляд на речі «зовні» і «зсередини» одночасно. Згідно з вченням школи «дзен», до якої належав і Кавабата, кінцева мета «споглядання» - відчуття єдності зі світом, подолання свого маленького «я», що повинно «розчинитися в атмосфері дійсності». Велике значення тут мають інтуїція, внутрішнє пробудження, відмова від традиційної логіки. Тому у поетиці японського мистецтва центральне місце посідає прийом натяку (йодзю), який допомагає відчути те, що не можна побачити зором і осягнути розумом, а лише «зрозуміти серцем». У всіх своїх творах («Снігова країна», «Тисяча журавлів», «Стогін гори», «Стара столиця» та ін.) Кавабата кожного разу здійснює нове відкриття світу, звертаючись при цьому до витоків японського мистецтва, до першоджерел національної культури, поєднуючи її самобутні риси із власними шуканнями та творчими прагненнями. Талант Ясунарі Кавабата відображає і традиційне, і нове у житті японського народу одночасно, знаходячи для відтворення цього синтезу найбільш природні й виразні форми. У художнім досвіді письменника простежується вплив естетичних поглядів дзен - споглядання, відчуття, думка. За японським словником, дзен - оволодіння усіма своїми духовними силами, входження в світ «не-я», тобто вміння зануритися у споглядання, сконцентрувати увагу на пошуках вічних людських цінностей. У такий спосіб створюється емоційне враження - відтворення почуття. Саме тут прихований сенс людського існування з усіма його радощами і печалями. II. Виступи учнів з повідомленнями про життєвий та творчий шлях письменника.    1. Життєвий шлях та особистість письменника.  Японський письменник Ясунарі Кавабата народився 11 червня 1899 р.  в м. Осака в освіченій і багатій сім'ї. Його батько, лікар, помер, коли Ясунарі було усього 2 року. Після смерті матері, що пішла через рік після смерті батька, хлопчик був взятий на виховання дідом і бабусею по материнській лінії. Через декілька років померли його бабуся і сестра, і хлопчик залишився зі своїм дідом, якого дуже любив. Хоч в дитинстві Ясунарі мріяв бути художником, у віці 12 років він ухвалює рішення стати письменником, і в 1914 р., незадовго до смерті діда, починає писати автобіографічну розповідь, яка публікується в 1925 р. під назвою «Щоденник шістнадцятирічного». Продовжуючи жити у родичів, Ясунарі вступив у токійську середню школу і почав вивчати європейську культуру, захопився скандінавською літературою. У шкільні роки майбутній письменник захопився живописом, познайомився з творами таких художників, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рембрандт і Поль Сезанн. У 1920 році Кавабата вступив у Токійський університет на факультет англійської літератури, однак на другому курсі взявся за вивчення японської літератури. Його стаття в студентському журналі «Синіть» («Новий напрям») привернула увагу письменника Кан Кикуті, що запропонував Кавабаті, який в цей час (1923) вчився на останньому курсі, стати членом редакції літературного журналу «Бунгей сюнджю» («Література епохи»). У ці роки він з групою молодих письменників заснував журнал «Бунгей дзидай» («Сучасна література»), рупор модерністського напряму в японській літературі, відомого під назвою «синканкакуха», яка перебувала під сильним впливом модерністських письменників Заходу, особливо таких, як Джеймс Джойс і Гертруда Стайн. Кавабата Ясунарі читав також Чехова, Толстого, Пруста, Фрейда. У 1931 г. Кавабата одружився з Хидеко і поселився разом з дружиною в древній самурайскій столиці Японії - м. Камакура, на півночі від Токіо, де у них народилася дочка. Неподалік від Дзуси у Ясунарі Кавабата була квартира, де він працював в традиційному японському кімоно і дерев'яних сандалях. У 1960 р. при підтримці держдепартаменту США Кавабата здійснив турне по декількох американських університетах, де провів семінари з японської літератури. У своїх лекціях він вказував на безперервність розвитку японської літератури з XI по XIX в., а також на глибокі зміни, що відбулися в кінці минулого сторіччя, коли японські письменники випробували сильний вплив своїх західних побратимів по перу. Ймовірно, внаслідок впливу друга Місими (письменника, кіноактора і політичного діяча правої орієнтації) Кавабата в кінці 60-х рр. відійшов від політичного нейтралітету і разом з Місимою та двома іншими письменниками підписав петицію проти «культурної революції» в комуністичному Китаї. У 1968 г. Кавабата отримав Нобелівську премію з літератури «за письменницьку майстерність, яка передає сутність японської свідомості». Будучи першим японським письменником, що отримав Нобелівську премію, Кавабата в своїй промові сказав: «Все своє життя я прагнув до прекрасного і буду прагнути до самої смерті». З типово японською скромністю він помітив, що не розуміє, чому вибір випав саме на нього; проте він висловив глибоку вдячність, сказавши, що для письменника «слава стає тягарем». У 1970 р., після невдалої спроби організувати повстання на одній з японських військових баз, Місима здійснив характері (ритуальне самогубство), а через два роки - 16 квітня 1972 р. -  тяжкохворий Ясунарі Кавабата, який щойно вийшов з лікарні, де він обстежувався через наркотики, також покінчив життя самогубством,   отруївшись газом у себе вдома в Дзуси. Цей вчинок приголомшив всю Японію, весь літературний світ. Оскільки письменник не залишив посмертної записки, мотиви самогубства залишилися неясними. За іронією долі, в своїй Нобелівській промові Ясунарі Кавабата говорив: «Яка б не була міра відчуженості людини від світу, самогубство не може бути формою протесту. Якою б ідеальною не була людина, якщо вона здійснює самогубство, їй далеко до святості». 2.Творчий шлях Ясунарі Кавабата Кавабата Ясунарі - це майстер, який зумів вловити ледь чутні миттєвості швидкоплинного життя, зупинити людину в її повсякденному побуті і звернути увагу на щастя, неповторність і цінність буття.Перший літературний успіх молодому письменнику принесла повість «Танцівниця з Ідзу» (1925), де розповідається про студента, що закохався в молоденькую танцівницу. Два головних персонажі - автобіографічний герой і невинна дівчина-героїня - проходять через всю творчість Кавабата. Пізніше письменник Місима,  відгукувався про характерний для творчості  Ясунарі «культ діви» як про «джерело його чистого ліризму, що створює разом з тим настрій похмурий, безвихідь». «Адже позбавлення невинності може бути уподібнене позбавленню життя...» У книзі «Птаха і звірі» (1933) розповідається про холостяка, який відмовляється від спілкування з людьми і знаходить мир серед тварин, пестячи спогади про дівчину, яку любив в молодості. У 30-е рр. творчість Ясунарі стає більш традиційною, він відмовляється від ранніх літературних експериментів. У 1934 р. письменник починає роботу над «Сніжною країною», повістю про відносини токійського гульвіси середніх років і дорослої сільської гейші. Написана з підтекстом, в еліптичному стилі  «Сніжна країна» не має зв'язного, продуманого сюжету, складається з серії епізодів. Кавабата довго працював над романом: перший варіант з'явився друком в 1937 р., і останній, остаточний, тільки через десять років. Під час Другої світової війни і в післявоєнний період письменник старався бути осторонь від політики, ніяк не реагуючи на те, що відбувалося в країні. Він довго подорожував по Маньчжурії і багато часу приділив вивченню «Саги про Гендзі», класичному японському роману XI століття. У загадковій повісті Кавабата «Тисяча журавлів» (різні джерела дають різні роки видання - 1948,1949,1951,1952р.р.), в основі якої лежить традиційна японська чайна церемонія, простежуються елементи «Саги про Гендзі». Саме повість «Тисяча журавлів» найкраще відома на Заході, хоча багато  критиків вважають, що «Стогін гори» (1954), сімейна криза в шістнадцяти епізодах, є твором більш довершеним. Повість Ясунарі Кавабата «Озеро» (1954), де описується еротична мана і використовується прийом «потоку свідомості», американський письменник і есеїст Едмунд Уайт назвав «такою ж стислою і насиченою, скільки ж природною і продуманою, як ідеальний чайний сад». У «Будинку сплячих красунь» (1961) розповідається про старого, який в пориві крайнього відчаю відправляється в  будинок розпусти, де дівчата знаходяться під таким сильним наркотичним сп'янінням, що навіть не помічають його присутності. Тут він намагається знайти значення буття, позбутися самотності.  У повістях «Тисяча журавлів», «Голос гір» (1954), «Давня столиця» (1962), що розвивають давні традиції класичної японської словесності, Ясунарі Кавабата порушив проблеми моралі і краси, намагаючись врятувати суспільство XX століття від бездуховності. Тривоги й хвилювання цілих поколінь, їх моральні та естетичні ідеали дали поштовх для творчих шукань письменника, для якого завжди були дорогими і духовні традиції світової літератури, і цінності японського народу. Думка про те, що минуле знищити неможливо, що воно продовжує існувати, що в «давно покинутих місцях ми зустрічаємо втрачений час», надає особливого забарвлення художній творчості Кавабата. Митець упевнений, що зв'язок часів не розпався, що минуле існує у теперішньому, пронизуючи його невидимими променями. Кавабата володіє здатністю відтворювати цей ланцюг часів, відчуваючи світ у всіх трьох часових вимірах: у минулому, теперішньому і майбутньому. Ця тривимірність нерідко виступає як єдність спогадів, вчинків і марень його літературних героїв. Найбільш відчутно це виявилося у повісті «Тисяча журавлів». Окрім Нобелівської премії, Кавабата здобув також премію «За розвиток літератури» (1937), Літературну премію Академії мистецтв (1952). У 1954 році він був прийнятий в Японську академію мистецтв, а в 1959 році нагороджений Франкфуртської медаллю імені Гете. Крім того, в 1960 році письменник отримав французький орден Мистецтва і літератури, премію Франції «За кращу іноземну книгу» і орден Культури від японського уряду в 1961 р. ІІІ.  Робота з текстом  1. Бесіда з учнями: -  Яке враження справив на вас твір Ясунарі Кавабата? -  Що лежить в основі композиції повісті? (Композиційна побудова повісті «Тисяча журавлів» пов'язана із традицією чайної церемонії. Саме з цього ритуалу в храмі древнього міста Камакура (де сам Кавабата жив тривалий час) і починається знайомство читачів з головними героями: Кікудзі і Юкіко, долі яких і становлять основу сюжету. Чайна церемонія - загальний фон, а точніше, художня тканина, переплетіння «ниток» якої з'єднує минуле і теперішнє всіх персонажів.) -    В чому полягає сутність обряу чаювання на Сході? (Сутність чайного обряду - старовинної традиції, доведеної японською естетикою до рівня високого мистецтва, - полягає в тому, щоб дати можливість людині поміркувати над своїм життям, очистити душу від повсякденних турбот і суєти, нагадати про гармонійну єдність людини з природою та іншими людьми.) 2. Слово вчителя: Існують правила чайної церемонії: 1 - гармонія. Це умова існування, основа основ; постійність можлива лише тоді, коли є рівновага. Наслідуючи красу, людина вдосконалює себе та свої стосунки зі світом. Пошуки гармонії - призначення традиційного мистецтва японців; 2 - чемність. Вона передбачає щирість стосунків між людьми, співзвуччя сердець, «зустріч почуттів» не за правилами поведінки, а через те, що душа людини, яка потрапляє у світ краси та натуральності, прихильна до добра. Чайний дім - це обитель миру та спокою, сюди немає доступу людям з поганими думками; 3 - чистота. Вона повинна бути абсолютною, починаючи від почуттів та думок, закінчуючи чистотою в буквальному розумінні; 4 - спокій. Головне у чайному домі - тиша та спокій, які необхідні для рівноваги духу, для бесіди «серцями». Як неодноразово підкреслював сам Кавабата, його метою був не докладний опис чайної церемонії, а застереження від вульгаризації її сучасністю. Небезпека духовного знецінення давньої традиції у повісті йде від Тікако Курімото, яка «здобула собі неабияку славу вчительки чайної церемонії». Із нею пов'язані всі життєві труднощі головних героїв повісті. Колись Тікако була коханкою батька Кікудзі, котрий вже по-дорослому осмислює свої дитячі спогади про неї. Пізніше ця жінка змогла увійти в довіру до його матері, ставши незамінною помічницею в родині Кікудзі, допомагаючи влаштовувати чайні церемонії і навіть прислуговуючи на кухні, коли збиралися гості. Тікако опікає і вже дорослого Кікудзі, котрий втратив батьків. Вона впливає на розвиток його стосунків з нареченою Юкіко Інамурі і чинить перешкоди його контактам з пані Оота та її дочкою Фуміко. Тікако пересуває  людей та їхні долі, як чашки: спочатку вона підсуває Кікудзі Юкіко і відсуває пані Оота, потім відсуває її дочку Фуміко, врешті-решт відсторонює і Юкіко, кажучи, що обидві дівчини вийшли заміж. 3. Бесіда за змістом повісті: - Чому саме Тікако Курімото то проводить чайну церемонію? Як описує її автор? - З яким образом асоціюються журавлі? (Огорнений романтичним серпанком образ Юкіко, котра тримає в руках рожеву крепдешинову хустку (фуросікі) із зображенням літаючих журавлів - символом чистоти У японській символіці журавлі - символ надії, благополуччя і щастя. Малюнок із зображенням білосніжних птахів на рожевому фоні має глибокий смисл: героїня повісті повинна мати щасливу долю. Мрія про щастя взагалі є провідною ідеєю твору, але вона лишається недосяжною.) - Яке значення має посуд у творі? (Слід зазначити, що на сторінках повісті самий чайний посуд і взагалі вся кераміка - вази, чашки і чайники - живуть немовби власним особливим життям, що пов'язане з минулим. Старовинні речі, яким по кілька сот років, відтіняють швидкоплинність людського існування, втілюють віковічну мудрість, нагадують про неминущі цінності.)   -  Що можна сказати про сюжет повісті? (Образ Юкіко заполонив уяву Кікудзі із самого початку повісті. Він закохується в Юкіко, шукаючи в ній втілення своїх мрій. Іншу сюжетну лінію повісті складають  досить складні стосунки (у тому числі й любовні) Кікудзі з пані Оота та її дочкою Фуміко. Із пані Оота його пов'язують спогади про батька (котрий зближується з нею після Тікако). Оота-сан шукає у синові риси батька, люблячи його і шануючи пам'ять про нього. Зближення з Кікудзі викликає в неї почуття провини, а сам Кікудзі відкриває в Оота невідомі раніше її привабливі риси і краще розуміє тепер почуття свого батька. Оота не чинить перешкод запланованому шлюбу Кікудзі з Юкіко. Однак піклування і співчуття самого Кікудзі до дочки Оота - Фуміко (після раптової смерті її матері від паралічу серця) і зближення з нею, а також наполеглива «турбота» Тікако про Кікудзі роблять дівчину з літаючими журавлями на фуросікі недосяжною мрією для хлопця.) -  Яку роль відіграють дерева, квіти, предмети ? В естетиці японського мистецтва уявлення про речі, а точніше, про «сумну принадність речей», відіграє дуже велике значення. Дерева, квіти, каміння, кераміка сприймаються японцями як одухотворені образи, просякнуті настроями туги, співчуття, світлої печалі. У літературній творчості, особливо в поезії, як і в мистецтві складання букетів (ікебана), як і в традиційному японському саду, немає нічого зайвого, але завжди є місце для уяви, натяк, певна незавершеність і несподіваність, що змушують працювати думку й почуття. Спираючись на традиційну японську естетику, Кавабата через «сумну принадність речей» передає своє ставлення до героїв: симпатії і співчуття, милосердя і ніжність, гіркоту і біль. Розкривати внутрішній світ героїв, робити їх живими й близькими для читачів людьми допомагають письменникові також і суто японська споглядальність, тонке розуміння природи та її впливу на душу людини. - Як автор зображає природу? (Природа у творі Кавабата  посідає особливе місце. Життя природи і людини, на думку письменника, поєднані невидимими ланцюгами. Усвідомлення цього первісного невід'ємного зв'язку надзвичайно важливе для митця. З ним пов'язане і відчуття ритму цілісного світу, що дозволяє проникати у закони природи, жити з нею одним життям, не відступаючи від природного єства, не створюючи дисгармонії, дисонансу, розладу з нею, а значить, і з самим собою. Рядки про природу створюють своєрідний фон, на якому розгортається життя героїв, проте нерідко природа набуває і самостійного значення, стаючи одним із образів твору. Кавабата закликає вчитися у природи, проникати в її нерозгадані таємниці, він бачить у спілкуванні з природою шлях до морального та естетичного вдосконалення людини.  Природа немовби співчуває героям. Наприклад, через опис природи передається тривога Кікудзі перед невідомістю. Коли Кікудзі виглянув у сад, «по небу прокотився грім. Далекий і могутній, він наближався все ближче й ближче. На мить дерева у саду освітив спалах блискавки». Блискавка як думка і думка як блискавка - нерозривність цих понять допомагають авторові краще висвітлити образ Кікудзі, який переживає осяяння, знайшов потрібне рішення, певний вихід для себе. «І одразу зашумів дощ, - пише Кавабата. - Поступово грім відкотився далі». Дощ неначе змиває тривожні передчуття героя, очищує його душу, відкриває шлях до нового, чистого начала. «Кікудзі підвівся і зателефонував Фуміко». Розмовляючи з нею по телефону про дрібниці, Кікудзі ледь її слухав, перевівши розмову на головне: «- У нас тут справжня злива. А у вас?.. - Ллє, як з відра. Тільки-но так гримнуло, що я ледь не вмерла. - Зате після дощу буде такитак свіжо...» Слово «свіжий», «свіжість» означає не тільки стан у природі після дощу, а й зміну у внутрішньому світі героя.) -  Яку роль відіграє природа в стосунках Кікудзі з Фуміко та Юкіко?  (В описі зустрічі персонажів використовується така ж символіка. «- Напевне, ви чули по телефону, як тут зранку шумів дощ? - спитав Кікудзі. - Хіба по телефону почуєш? Я не звернула уваги. Дивно, невже можна почути, як шумить дощ у вашому саду?» В останній фразі даного діалогу застосовується прийом іносказання. Це речення слід розуміти так: «Хіба можна знати, що відбувається у вашій душі?» У фіналі повісті символіка речей і природи зливається воєдино. Уранці, після ночі з Фуміко, Кікудзі у саду перед чайним павільйоном піднімає друзки чашки, розбитої дівчиною напередодні. З цією чашкою пов'язані стосунки  чотирьох людей: батька Кікудзі з пані Оота і самого Кікудзі з Фуміко. «Кікудзі склав разом чотири великих друзки, і в його долоні з'явилась чашка. Тільки на її краю не вистачало шматочка. Кікудзі узявся його відшукати, та згодом полишив цю спробу». Піднявши очі вгору, він побачив, що на сході поміж  деревами сяяла одна велика зірка. «Скільки я вже не бачив ранкової зорі!» - подумав Кікудзі, дивлячись у небо, що потроху затягували хмари. Зірка виблискувала серед хмар і від того здавалася ще більшою, ніж була насправді... «Нема сенсу збирати черепки, коли на небі сяє зірка таким свіжим блиском», - промайнуло у голові Кікудзі. І він кинув уламки на землю». Фуміко, рішуче розбиваючи ввечері чашку, немовби обривала всі пута минулого, які безнадійно заплутали ті, хто пив чай із цієї чашки до неї, пута, що не відпускали від спогадів тих, хто живе нині. Водночас дівчина переживає з приводу того, що Кікудзі може порівняти її чашку з іншою, кращою (тобто з Юкіко): «У вас є краще «сіно», - прошепотіла вона». («Сіно» - чашка у стилі Сіно Сосіна, відомого майстра чайної церемонії. Однак після незабутнього вечора Кікудзі й не думав порівнювати Фуміко з кимсь іще.) - Чому автор порівнює Юкіко з зіркою, а Фуміко з хмаркою? (Фуміко стала для нього незрівнянною, стала самою долею, що пронеслась хмаринкою.  Проте, кинувши черепки на землю, Кікудзі, знову піднявши очі угору, ледь не скрикнув: «Зірки вже не було. Поки він збирав друзки, ранкова зірка сховалася за хмарою». Він знову підняв черепки. «Шкода було кидати чашку. Та й тут її могла побачити Тікако» (через яку все минуло виглядає гріховним і брутальним). Втративши зірку (Юкіко), Кікудзі все ж таки відчуває, що звільнився від «гидкої чорної пелени, що застила йому світ», символом якої у повісті є потворна родима пляма на грудях (тобто на душі) Тікако. Невже його врятувало гріхопадіння чистої Фуміко? - розмірковує сам-на-сам герой, згадуючи, як не опиралася Фуміко - «опиралася тільки її чистота». Кікудзі боявся, що цього разу прокляття торкнеться його душі, а вийшло навпаки: його душа неначе очистилася. Чиста хмарка Фуміко, що закрила зірку Юкіко і очистила душу самого Кікудзі, безслідно розтанула. Кікудзі ніде не може знайти дівчину, яка так раптово зникла. Згадавши її слова «Смерть йде за мною слідом», він відчуває, як дерев'яніють його ноги від жахливої думки: «Не можу повірити, що вона померла!». «Як же Фуміко могла померти, коли мене самого вона повернула до життя?» - із цим та з багатьма іншими питаннями залишає свого героя Кавабата у фіналі повісті. І у скорботній тональності немовби відповідає на почуття Кікудзі вся природа, що також сумує разом із людиною.) IV. Закріплення матеріалу. -  Розкрийте зміст назви твору Ясунарі Кавабати «Тисяча журавлів»? (Митець упевнений, що зв'язок часів не розпався, що минуле існує у теперішньому, пронизуючи його невидимими променями. Кавабата володіє здатністю відтворювати цей ланцюг часів, відчуваючи світ у всіх трьох часових вимірах: у минулому, теперішньому і майбутньому. Ця тривимірність нерідко виступає як єдність спогадів, вчинків і марень його літературних героїв. Найбільш відчутно це виявилося у повісті «Тисяча журавлів». Лірична повість «Тисяча журавлів» написана на основі давнього естетичного принципу японського мистецтва - міябі (яскрава краса). Краса у творі показана всебічно: і як чуттєва, земна краса, втілена в образі пані Оота, і як вишукана, вічна краса, уособлена в образі дівчини Юкіко, і як прихована, внутрішня краса, що знайшла втілення в образі Фуміко. Автор передає відчуття краси з допомогою особливого прийому - натяку (йодзю), який створює настрій, викликає «надпочуття», змушуючи працювати думку і уяву читача. Повість «Тисяча журавлів» має глибокий гуманістичний зміст. Назва твору промовиста: тисяча журавлів - це символ чистоти та щастя, яких шукає кожна людина.) - З якою метою використав Ясунарі Кавабата чайну церемонію у композиційній побудові повісті «Тисяча журавлів»? ( У зображеному сюжеті твору порушена гармонія, чистота,чемність і спокій, що мають бути в чайній церемонії. Тікало - хазяйка чайного павільйону, берегиня чайної церемонії. Ця жінка була коханкою пана Мітані, батька Кікудзі. Вона мала не лише жахливу пляму на грудях, а й брутальність, черству душу. «З Тікако відбувалися певні зміни. Вже роки два-три після того, як він побачив її вроджену пляму, вона ніби стала більш схожа на чоловіка, а не на жінку, а останнім часом зовсім перетворилася в істоту невизначеного роду». Не один раз вона ще буде відвідувати будинок його батька - тепер вона слідкує за паном Мітані, оскільки той опікується панною Оотою, допомагаючи їй після смерті чоловіка спродати чайний посуд. Тікако принижує гідність Ооти, навіть мати Кікудзі просить її тримати свої емоції при собі і не пускати в хід свій отруйний язик. Тепер вона намагається бути корисною хоча б Кікудзі: знайомить його з донькою Інамура Юкіко. Вона нахабно, жахливо, цинічно переслідує Ооту, і коли та накладає на себе руки, не може стриматися й тут від перемивання кісток. Здивований її словами Кікудзі запитує: «Виходить, це ви її убили?» І дістає відповідь:«Вважайте, що я. Я звикла грати роль шахрайки. Ваш батько й цінував у мені саме те, що я вміла завжди прекрасно виконувати цю роль...» Поступово  герой звільнився від її впливу на своє життя. «Тільки згадки про пані Ооту та Фуміко... забирали в нього сили. Вони спливали в його голові й починали порхати, ніби мерехтливий метелик. Здавалось, він бачить, ніби з темних глибин підсвідомості піднімається тінь із легкими крилами метелика. Певне, ці спогади були не привидом пані Ооти, а привидом його власної совісті». Остаточно ж допомагає йому відродитися Юкіко, яка, незважаючи ні на що, плекає їхні почуття). V. Підсумки уроку.  VI. Домашнє завдання. Застосування прийому контрасту у зображенні Тікако та Фусіко і Юкіко в повісті «Тисяча журавлів». Підібрати цитати до образів. Вопрос2. Проблема чтения в старших классах Проблема чтения относится к числу « вечных» проблем методики преподавания литературы в школе. Необходимо учесть, что родился новый тип читателя-школьника, для которого характерно преобладание прагматического отношения к чтению, слабо выраженная потребность в «серьезном» чтении, отдаление от поэзии, низкая читательская самостоятельность. По-прежнему первое место в числе читательских интересов занимает приключенческая литература, фэнтэзи, детектив и т.п. Необходимо отметить, что сегодня старшеклассники вынуждены осваивать определенный объем литературы, напрямую не предусмотренный школьной программой, ведь им часто приходится готовить доклады, рефераты, творческие работы, что в значительной мере расширяет сферу их общения с литературой не только  художественной, но и специальной. Часто из-за перегрузки ( ведь некоторым ученикам по разным предметам приходится готовить по 5-6 докладов) происходит неприятие чтения как такового, даже его отторжение.             Сегодня резко меняется окружающая ребенка книжная среда. В процессе социализации личности усиливается роль средств массовой информации. Кроме домашней библиотеки, учащиеся могут пользоваться видеотекой, фонотекой, наконец, Интернет и т.д. Телевидение, которое часто ученик предпочитает вместо книги, формирует так называемых «ленивых» читателей, которые умеют, но не хотят читать. Меняется восприятие печатного текста и информации. Оно становится более фрагментарным, поверхностным, мозаичным, клиповым. Детям все труднее становится концентрировать внимание на многостраничном тексте ( роман, повесть); усиливается интерес  к тем жанрам, которые представлены на телевидении ( детективы, триллеры, кинороманы, ужастики).  Учителю сегодня предоставляются широчайшие возможности для творчества, но его сдерживает прежде всего  нежелание учащихся читать тексты программных произведений, отсутствие  литературной среды для общения  учеников в школе и вне ее, разрушение традиций семейного чтения. Путь читателя-школьника в период его эстетической и нравственной эволюции  (а это как раз период отрочества и юности) - от сопереживания к оценке любого художественного произведения, от сюжета - к анализу образов и авторскому отношению к ним, от понимания проблематики и идейно-художественного содержания к формированию личностного смысла текста. Вопрос3. Этапы анализа эпического произведения в старших классах.             Выделяются следующие этапы текста: 1-вступительные занятия; 2-основные занятия (анализ произведения); 3- заключительные занятия.  На вступительных занятиях учащиеся знакомятся с биографией писателя, системой его взглядов и ценностей, окружением и т.д. Необходимо дать материал об истории создания произведения, его жанре, системе образов. Самое главное- получить информацию о том, кто из учеников не прочитал текст и обязательно вызвать у них интерес к чтению На последуюших занятиях осуществляется анализ текста. Это главный этап, на который может выделено несколько уроков в зависимости от объема текста произведения Примерная схема анализа эпического произведения 1.        История создания произведения: -          факты из биографии автора, связанные с созданием данного произведения; -          связь произведения с исторической эпохой его создания; -          место произведения в творчестве автора. 2.        Жанр произведения. Признаки жанра (жанров). 3.        Название произведения и его смысл. 4.        От чьего лица ведется повествование? Почему? 5.        Тема и идея произведения. Проблематика. 6.        Сюжет (внесюжетные линии) произведения. Конфликт. Ключевые эпизоды. 7.        Система образов произведения: -          персонажи произведения (главные, второстепенные; положительные, отрицательные); -          особенности имен и фамилий персонажей; -          поступки персонажей и их мотивация; -          предметно-бытовые детали, характеризующие персонажа; -          связь персонажа с общественным окружением; -          отношение к герою произведения других персонажей; -          самохарактеристика персонажей; -          авторское отношение к персонажам и способы его выражения. 8.        Композиция произведения: -          деление текста произведения на части, смысл такого деления; -          наличие прологов, эпилогов, посвящений и их смысл; -          наличие вставных эпизодов и лирических отступлений и их смысл; -          наличие эпиграфов и их смысл; -          наличие лирических отступлений и их смысл. 9.        Как выражена (и выражена ли) авторская позиция? Присутствует ли авторское видение, решение поставленных в произведении проблем? 10.      Художественные средства, приемы, раскрывающие идею произведения. 11.      Особенности языка произведения. Система анализа эпических произведений в старших классах строится на использовании многообразия методов и приемов анализа. В работе со старшеклассниками особое внимание следует уделить выбору глав, эпизодов, описаний и обобщениям после наблюдений над отдельными частями текста, особенно в условиях обзорного изучения. Например, проза Пушкина занимает в программе  скромное место. Школьники на уроках биографии осознают, какое значение имеют «Повести Белкина» в творческой эволюции писателя, у них складывается общее представление о работе Пушкина над прозаическими произведениями («Дубровский», «Пиковая дама», «Капитанская дочка»). Оптимальным вариантом организации работы над прозой Пушкина является сочетание трех основных направлений: обзорных лекций учителя, включающих краткий анализ ограниченного количества эпизодов; повторение материала ранее и задания для индивидуальной самостоятельной работы по тексту «Повестей Белкина» и «Пиковой дамы». Это поможет избежать перегрузки учащихся и выполнить требования программы.. Особое внимание в работе над изучением эпического произведения уделяется анализу эпизода, который обычно проводится с учетом следующих позиций: 1.        Каковы особенности восприятия эпических произведений школьниками? Как их можно учесть в проведении анализа художественного текста? 2.        Раскройте на конкретном примере, как можно сосредоточить внимание читателя на трех центрах: событиях, героях произведения, авторе. 3.        Как помогает работа над эпизодом понять общую концепцию анализа эпического произведения? 4.        Рассмотрите варианты организации чтения большого по объему эпического произведения. • Что такое эпизод? Своеобразие эпизодов в данном кон¬кретном произведении. Роль эпизода, фрагмента в композиции художественного произведения • Общие идеи, мотивы, ключевые слова, объединяющие данный эпизод с предыдущими. • Какие стороны характера героя, его мировоззрения раскрываются в данном эпизоде? Каким представлено душевное состояние персонажа? Какие средства художественной выразительности используются для передачи этого душевного состояния? • Какова авторская оценка событий, героя? • Своеобразие языковых средств, художественных приемов, служащих воплощению авторской идеи. • Связь данного эпизода с последующими. Его роль в художественном произведении. Так, например, в процессе анализе романа М. Ю. Лермонтова «Герой нашего времени» целесообразно подвести учеников к мотивированному выбору эпизодов и сцен для и рассмотрения. Учащимся в ходе уроков предлагаются задания: Назовите эпизоды, в которых раскрывается находчивость и сила характера Печорина. Укажите сцены, помогающие понять скептицизм и холодность Печорина. Как раскрывается характер Печорина в системе образов романа? Работа над большим по объему эпическим произведением требует внимания к самому процессу организации повторного чтения в ходе анализа. Большую помощь в этом отношении могут оказать карточки с заданиями по тексту, предлагаемые в самом начале работы, например, над романом-эпопеей  «Война и мир» Л.Н. Толстого - для общих, групповых и индивидуальных заданий. Успех занятий по роману «Война и мир» в значительной степени определяется тем, как было организовано предварительное чтение, контроль преподавателя за выполнением заданий перед началом изучения романа. В практике преподавания сложилась хорошая традиция: проверять знание текста романа-эпопеи до его изучения. 1. Почему роман начинается с описания вечера в салоне Шерер? (т. I, ч. I, гл. I-6). 2. В чем видит автор подлинный героизм (на батарее Тушина)? (т. I, ч. II, гл. XX). 3. Почему раненому князю Андрею Наполеон кажется маленьким, ничтожным человеком (князь Андрей на поле Аустерлица)? (т. I, ч. III, гл. X6, XIX). Следуя поставленной выше задаче, сосредоточиваем внимание на углубленном анализе эпизодов первого тома. Для работы (помимо эпизодов, использованных для письменных заданий) выбираются следующие сцены: разговор князя Андрея с Пьером (т. I, ч. I, гл. 5, гл. 6); в гостиной Ростовых (т. I, ч. I, гл. 8, X6); в имении князя Болконского (т. I, ч. I, гл. XXII (начало), XX5 (конец главы); Шенграбенское сражение. Мечты князя Андрея о его Тулоне (т. I, ч. II, гл. X6, X7); первый бой Николая Ростова (т. I, ч. II, гл. XIX); женитьба Пьера на Элен (т. I, ч. III, гл. I, II); Аустерлиц. Движение русской армии. Изображение состояния солдат, князя Андрея, Кутузова, Наполеона, императора Александра (т. I, ч. III, гл. XI5, X5, X6). В системе занятий по изучению «Войны и мира» особое значение приобретают такие качества анализа, как концептуальность и целостность. Под таким углом зрения учитель проводит концептуальный анализ «опорных» эпизодов 1-го тома, формируя представление о проблематике романа. Учащимся дается определенный круг проблем: судьбы народа, вопрос о путях развития русского общества и о судьбах лучших представителей дворянского класса, проблема подлинного и мнимого героизма, приоритет нравственного духовного начала в человеке, вопрос о назначении женщины, проблемы воспитания, осуждение бонапартизма, ценность естественного начала в противовес светскому. 1 .Типология заданий для работы с текстом -оригиналом и текстом-переводом. •  задания, направленные на изучение восприятия текста-оригинала и текста-перевода (прослушать отрывок на языке оригинала и выразить свои чувства, настроения, впечатления в рисунке, движении, цвете -- например, поэзия М.Басе, И Гете отрывок из трагедии «Фауст»; подобрать музыкальное произведение, передающее настроение текста-оригинала -- «Ода к радости» Девятой симфонии Бетховена и роман Р. Бредбери «451° по Фаренгейту»; подобрать букет цветов, который в наибольшей степени отражает ваши впечатления от прослушанного на языке оригинала -- сонеты Шекспира и др); •  задания по сопоставлению текста-оригинала и текста-перевода (найти несоответствия между оригиналом и различными переводами и объяснить причины этого несоответствия -- например, поэзия Байрона в переводах Жуковского, Лермонтова, Блока; самостоятельно перевести отрывок и сравнить его с переводами одноклассников -- например, поэзия Р.Бернса, роман Ч.Диккенса «Оливер Твист»); •  задания, направленные на изучение творческой лаборатории переводчика (как влияет личность переводчика на его перевод -- например, стихотворение Т. Мура «К музыке» в переводе Н. Басаргина, XIX век, и Н.Булгаковой, XX век; раскрыть роль искусства в жизни и творчестве переводчика -- например, стихотворение Э. По «Перезвоны» в переводе В.Брюсова, музыка в жизни и творчестве поэтов); •  задания, направленные на изучение личности переводчика как творца (написать письмо переводчику; создать обобщенный образ этого человека, изучить рисунки к произведениям, которые делали сами переводчики -- например, поэзия Г. Лорки в рисунках Ю. Мамедова, Т. Мансуряна, которые являются и переводчиками. Третьим этапом являются заключительные занятия. На уроках по роману  Толстого постепенно накапливались представления учащихся о понятии «роман-эпопея» и о творческой индивидуальности Толстого. Обобщения-выводы учащихся под руководством преподавателя оформляются в коллективно составленном плане по теме, которая носит обобщающий характер «Идейно-художественные особенности романа-эпопеи»: 1. Масштабность эпического изображения русской жизни начала XIX века. 2. Обращение к народу как к источнику всех ценностей. 3. Изображение истоков подлинного героизма русского народа. 4. Духовные искания личности на фоне исторических и общественных событий. 5. Исследование Толстым «диалектики души» - величайшее достижение русской реалистической литературы. 6. Гневный протест против жестокости войны, жизнеутверждающий пафос романа-эпопеи. 7. Приоритет нравственного начала в толстовской концепции человеческой личности. Уроки литературы в практике лучших учителей-словесников становятся уроками нравственности. В итоговый урок-семинар или урок-зачет по роману А. С. Пушкина «Евгений Онегин» могут включаться следующие вопросы и задания: Замысел А. С. Пушкина. Судьба Онегина и судьба Татьяны. Как автор передает атмосферу эпохи, приметы времени? Автор, его гражданская и эстетическая позиция в романе. Социально-исторические и психологические характеристики героев. Утверждение Пушкиным принципов реализма, историзма, народности. ЛИТЕРАТУРА 1.Ісаєва О. О.Дискусія на уроках зарубіжної літератури. На матеріалі уроку-диспутк з вивчення роману А. Камю « Чума»//Зарубіжна література в навчальних закладах -2005.-№12. 2.Кліменко Ж.В. Теорія і технологія вивчення перекладних художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи:монографія/ Кліменко Ж.В..-К.: Ленвіт,2006.-340с.. 3. Ніколенко О.М. Проблеми аналізу художнього твору на уро¬ках зарубіжної літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. -- 2003. -- №3. 4.Стриха М. Донорська кров мистецтва. Українські переклади та зарубіжна література // Зарубіжна література в навчальних зак-ладах України. -- 1997. -- №3. 5.Палій Н.І. Компаративний аналіз як засіб з*ясування типологічних рис у характерах героїв різних національних літератур//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.-2004.-№10 6.Рогалева И.Г. От первой фразы к анализу текста//Литература в школе.-2002.-№9 7.Теоретичні підвали навчального аналізу художнього тексту: практика, проблеми // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України- 2004.-№6 8. Хализев В.Е. Теория литературы. -- М.: Наука, -- 2002.